Багатьом із нас знайоме відчуття провалу. Воно наздоганяє стрімко і навіть не запитує, наскільки вагома причина. Іноді вона справді розбиває вщент наші ресурси. Але не завжди вирок «я невдаха, у мене нічого не вийде» виноситься нами стосовно себе справедливо. Особливо якщо є звичка жити за принципом «або все, або нічого»: тотальний успіх або тотальна невдача. І коли вмикається друге — нам дуже важко зібрати себе докупи.

Чи бувало у вас так, що ви не можете досягти якоїсь мети вже дуже довгий час? Весь час щось заважає: то світ вам, то ви світу? Або зовсім дивно: все життя йшли до мети, повністю вкладалися, а коли її досягли — не відчули рівним рахунком нічого? Чи є у вас цілі, від яких ви не можете відмовитися через почуття провини, страх або відчай? Цілі, якими ви захищаєтеся? Це все цілі-аліби. Штучні, що стримують розкриття справжнього потенціалу, ведені наказами «роби так!» і «треба!» — вони не здатні дати нам відчуття повноти життя.

Коли мова заходить про проблеми, головне, що можна зробити, — відволіктися від негативних думок і перейти в режим вирішення. Неважливо, чи ви працюєте над цим самостійно, чи разом з іншими людьми. Уявіть, що вирішення труднощі — це гра в гольф. Для успіху вам потрібно потрапити в лунку найменшою кількістю ударів по м’ячу. Запитання — це удар певною ключкою, лунка — це ціль, м’яч — це саме обговорення або розумовий процес, якщо ви вирішуєте проблему самостійно. Своєчасне і коректне запитання дає правильний поштовх розвитку подій. Для гри в гольф можна використовувати не більше чотирнадцяти видів ключок, а для вирішення проблеми знадобиться лише п’ять видів запитань.

Відчувши одного разу відсутність натхнення, починаєш просто цього боятися. Слабкість у тілі, нудота, відсутність ідей, дратівливість. Цей стан завдає шкоди на всіх фронтах: задоволеності собою, своєю справою, якості стосунків, рівню доходів. Нерідко затяжна хандра змушує навіть змиритися і здатися. Коли ви на межі — потрібно перевірити свій раціон. Мотивація — це теж їжа, то що ж ви «їсте» щодня, виконуючи свою роботу?

«Я не знаю, що не так, але я не відчуваю себе щасливою. Здається, що в мене все гаразд: є дім, є сім’я, є робота, всі здорові — але я все одно час від часу відчуваю себе нещасною», — каже молода жінка. Ми знайомі недавно, хоча цього часу цілком достатньо, щоб зрозуміти: вона міцний середняк, без претензій на щось надприродне. У неї справді хороша сім’я і стабільна робота з дев’ятої до шостої, приємне хобі і кілька вірних подруг.

Вона каже, що не відчуває щастя — і я їй вірю.