Три потреби на шляху до успіху
Прагнення знизу вгору невичерпне. Про які б підстави не розмірковували філософи і психологи — про самозбереження, принцип задоволення, урівноваження — все це не більш ніж віддалені репрезентації великого руху вгору.
Альфред Адлер, австрійський психіатр
«Я не знаю, що не так, але я не відчуваю себе щасливою. Здається, що в мене все гаразд: є дім, є сім’я, є робота, всі здорові — але я все одно час від часу відчуваю себе нещасною», — каже молода жінка. Ми знайомі недавно, хоча цього часу цілком достатньо, щоб зрозуміти: вона міцний середняк, без претензій на щось надприродне. У неї справді хороша сім’я і стабільна робота з дев’ятої до шостої, приємне хобі і кілька вірних подруг.
Вона каже, що не відчуває щастя — і я їй вірю.
Три потреби — ключ до успіху
Якщо ви навмисно збираєтеся стати менш значущою особистістю, ніж дозволяють ваші здібності, — попереджаю: ви будете глибоко нещасною людиною.
Абрахам Маслоу, американський психолог
Необхідність реалізуватися і бути затребуваним закладена в нас від самого початку. Це природний рух уперед: якщо ти не розвиваєшся — ти деградуєш. Сьюзен Фаулер, експертка з лідерства і мотивації, у своїх дослідженнях розкриває важливий аспект успішності — три потреби, що за цим стоять. Коли ми упускаємо якусь із них — це знижує шанси на успіх, а значить, і на щастя.
Автономія — необхідність відчувати, що те, що ми робимо, ми робимо за своєю волею. Це необхідність жити у світі без неприємних ігор і маніпуляцій, бути відповідальним за своє життя. Зрештою, у нас завжди є вибір: підвестися з ліжка і зробити свій внесок — або ні. Водночас ми часто самі позбавляємо себе автономії: коли вчасно не кажемо «ні», дозволяємо своїй діяльності виходити з-під контролю, займаємося не тим, що нам важливо й цікаво. І, звісно, коли вирішуємо, що нічого вдіяти неможливо, — приносимо себе в жертву обставинам.
Приналежність у вузькому сенсі — необхідність бути пов’язаним з іншими людьми без відчуття, що тебе використовують. Хороші людські взаємини служать чудовим середовищем для розвитку. Ніхто не може змусити іншого відчувати радість від спілкування, але ми можемо заохочувати наших колег, партнерів і самих себе бути щирими. Цінуйте стосунки. Приналежність у широкому сенсі — це зв’язок із якоюсь благородною метою. Це відчуття того, що те, що ви робите, є набагато значущішим і вагомішим, ніж ви самі. Бути в групі однодумців, творити — ось що робить наше життя повнішим.
Компетентність — потреба відчувати себе здатним справлятися із завданнями і складнощами. Це те, що постійно стимулює наш ріст. Людині мало просто отримати знання — їх потрібно використовувати. Нерідко ми свідомо або несвідомо обмежуємо себе, використовуємо свої ресурси не в повну силу. Це блокує компетентність і потенційно робить нас нещасними.
Що потрібно робити?
Коктейль із автономії, приналежності та компетентності дає заряд щастя на кожен день. Можливо, читаючи опис цих потреб, ви вже вловили, що якась із них у вас недостатньо задоволена. Що ж потрібно для того, щоб покращити стан справ?
Для підтримання автономії необхідно:
- Усвідомлення — що все, що ми робимо, ми робимо за своєю волею. У рамках культурно-історико-соціального контексту, але все ж ми здатні повною мірою впливати на те, що відбувається.
- Цілі і часові рамки мають бути визначені як складові успіху, а не як диктаторський спосіб тримати все під контролем.
- Бажання. Діяльність має бути зумовлена бажанням, а не зобов’язаннями.
- Широкий контекст. Навіть конкуренція і гра мають бути осмисленими. Люди частіше концентруються на зовнішній мотивації (отримання призу, визнання, авторитету) замість того, щоб прагнути отримати новий досвід, знання, протестувати свої навички тощо. Мисліть широко. Отримуйте користь. Не будьте заручниками зовнішньої мотивації.
Як задовольнити потребу в приналежності:
- Ціль. Визначте свою місію. Вона обов’язково має бути созвучна вашим життєвим цінностям. Робіть те, у чому бачите сенс і користь. Творіть.
- Однодумці. Шукайте людей, схожих за духом, — тих, із ким ви йтимете серце до серця. Нехай у вашому оточенні будуть ті, хто теж прагне рости, розвиватися, створювати.
- Цінності. Важливо розуміти цінності тих, хто поруч. Ми вчимося одне в одного, навіть якщо в чомусь схожі. Так ми вчимося бачити, наскільки світ багатогранний, і насолоджуватися цим.
- Почуття. Навіть на роботі почуттям має бути дозволено існувати. Відкритість, уважність, турбота одне про одного, вдячність — це те, що робить діяльність людянішою. Прагніть бути щирими. Маніпуляції не роблять щасливішими.
Для компетентності важливі:
- Допитливість. Світ разюче красивий і цікавий. Завжди підтримуйте у собі вогонь цікавості. Дитяча зацікавленість у тому, що оточує, дає базу для росту.
- Професійні цілі. Як компетентність може бути розвинена? Де ще можна наростити потужність? Визначте для себе цілі на місяць, півроку, рік, п’ять років… Повертайтеся до них, переглядайте. Насолоджуйтеся ростом.
- Інвестиції в розвиток. Постійно шукайте нові джерела знань — чи то курси, книги, семінари або нові знайомства.
- Складні завдання і шляхи з ними впоратися. Тестуйте компетентність на практиці!
- Правильний фокус. Запитуйте себе не «Чого досяг?», а «Чому навчився сьогодні?». Будь-яка помилка — урок. Будь-який успіх — урок.
Можливо, моя знайома відчуває нестачу автономії, компетентності або приналежності. Можливо, у її житті якраз той період, коли настав час серйозно переосмислити ціль, місію, оточення, наповненість днів. Прагнення розвиватися і бути щасливим — це те, що закладено в нас від природи.
Зробіть крок назад і погляньте: чого вам не вистачає?
Автор: Юлія Гридасова, психолог, психотерапевт
