Як краще справлятися з невдачами і перетворити їх на ресурс

Багатьом із нас знайоме відчуття провалу. Воно наздоганяє стрімко і навіть не запитує, наскільки вагома причина. Іноді вона справді розбиває вщент наші ресурси. Але не завжди вирок «я невдаха, у мене нічого не вийде» виноситься нами стосовно себе справедливо. Особливо якщо є звичка жити за принципом «або все, або нічого»: тотальний успіх або тотальна невдача. І коли вмикається друге — нам дуже важко зібрати себе докупи.

Потрібно одразу визнати, що життя без невдач не існує. Навіть якщо ви будете ходити двічі на тиждень до психотерапевта двадцять років поспіль, це не зможе повністю вберегти вас від складнощів, стресів, змін. І було б несправедливо, якби було навпаки. Приємні і неприємні емоції рівноправні. І найбільший подарунок, який ви можете собі зробити, — це бути в контакті з собою і реальністю, насолоджуватися життям у повноті його барв. Таку мету і варто перед собою ставити. Здатність аналізувати невдачі і знаходити в них корисний досвід дає нам можливість більш повно проживати життя. Це допомагає не лише витягти досвід, а й не допустити розвитку якоїсь чергової проблеми. А якщо одного разу ви впоралися з депресією, тривогою, страхом, переїданням або якоюсь іншою складністю — аналізувати невдачі є першою необхідністю, одним із інструментів попередження рецидиву. Раз уже нам в руки потрапив лимон — можна зробити з нього лимонад. І рецепт у нього досить простий. Для цього потрібно відповісти на три запитання.

Запитання №1: Коли я піддаюся ризику? Де моє слабке місце?

Для початку необхідно вибратися з мислення за принципом «все або нічого». Якщо трапляється невдача — це ще не означає, що ви невдаха. Але озброїтися інформацією про те, які ситуації провокують це відчуття, дуже корисно. Коли на вас кричить начальник, різко змінюються плани, ви робите помилку на роботі, кілька днів ні з ким не спілкуєтеся — що запускає режим «я — невдаха»? Які ситуації мають більший потенціал увімкнути цей режим, а які менший? За можливості потрібно виключити або знизити вірогідність їхнього виникнення. Перестати спілкуватися з токсичними людьми, піти з роботи, на якій ви не відчуваєте власної цінності, перестати вплутуватися в конфлікти.

Запитання №2: Що я можу зробити, щоб не втратити рівновагу?

Іноді повністю нейтралізувати зовнішні подразники неможливо або це вимагає надто великих зусиль. У такій ситуації головний помічник — це Дбайливий внутрішній Батько: та частина нас, яка оберігає, любить, підтримує. Підтримка, що виходить від нас самих, — безцінна. З нею ми значно сильніші й упевненіші. Пробуджуйте його в собі в разі невдач, нехай він скаже вам добре слово і нагадає: «Це не робить тебе невдахою. Ти впораєшся. Вперед».

У кожного з нас є звичні способи допомогти собі. Іноді вони не є корисними: куріння, переїдання, трудоголізм, соціальна ізоляція, істерики, помста та інше. Якщо ви схильні використовувати якусь шкідливу стратегію — заздалегідь продумайте, чим її замінити. Наприклад, спортом, медитацією, дихальними вправами, аналізом негативних думок, боротьбою з внутрішнім критиком тощо. Якщо ви знаєте, що попереду непроста розмова з босом — найпростіше продумати свою лінію захисту. Краще, якщо ви обчислите, чому це вас так лякає, який ярлик ви на себе або на нього повісили: «я — поганий співробітник», «я дурний», «він бездарний управлінець, а я роблю всю брудну роботу» тощо. Кожен із цих ярликів уже готує нас до якогось стилю поведінки. Краще залишатися якомога більш відкритим, щоб реагувати адекватно ситуації.