Знайомство зі своїм справжнім «Я»
Усвідомлення того, що я — це я, робить людину унікальною істотою: свідомою і самосвідомою. Самосвідомість забезпечує нам ставлення до себе, отримання інформації про себе, саморегуляцію поведінки, сприяє досягненню внутрішньої узгодженості особистості, визначає те, як ми інтерпретуємо набутий досвід. Багато людей задаються питанням «хто я?», намагаючись осягнути свою сутність і реалізуватися.
Самосвідомість — свідомість суб’єктом самого себе на відміну від іншого — інших суб’єктів і світу взагалі; це усвідомлення людиною своєї взаємодії з об’єктивним світом і суб’єктивним світом (психікою), своїх життєво важливих потреб, думок, почуттів, мотивів, інстинктів, переживань, дій.
Розвиток самосвідомості має кілька етапів. Відкриття свого «Я» відбувається вже в один рік, до двох-трьох років людина усвідомлює себе як окремого діяча (звідси криза трьох років і «я сам!»). Приблизно до семи років ми вже маємо здатність оцінювати себе. У підлітковому віці відбувається пошук себе, свого стилю. Але все не закінчується на цьому. Пошук і реалізація себе відбуваються протягом усього життя. Потрапляючи в різні ситуації, оточення, отримуючи певний досвід, беручи на себе ролі (чоловіків і жінок, дітей, батьків, друзів, суперників, фахівців, творців тощо), ми починаємо надміру ототожнювати себе з цим багажем і дивимося на світ і себе крізь безліч призм.
«Ув’язнені перестають управляти тюрмою»
Щоб краще управляти собою, важливо знати, хто я. У психології для визначення цього найбільш центрального «Я» існує поняття самості.
Самість (нім. Selbst — «сам», власна особистість) — архетип, що є глибинним центром і виразом психологічної цілісності окремого індивіда. Виступає як принцип об’єднання свідомої і несвідомої частин психіки і водночас забезпечує вичленення індивіда з навколишнього світу.
У просторі, що постійно змінюється, серед суперечливих сигналів і викликів, ми втрачаємо контакт зі своїм справжнім «Я». Ось що про це пише Том Йоуменс:
«Люди усвідомлюють себе дуже смутно і спотворено, бо самоусвідомлення зазвичай змішане зі змістами свідомості і приховане цими змістами. Кожен із нас, подібно до цибулини, має безліч «оболонок», що приховують центральну «серцевину». Ці оболонки самосприйняття можуть бути позитивними і негативними. Вони є різними гранями нашої особистості і нашого ставлення до світу. Деякі з них подібні до фасаду, маски, що приховує ті сторони особистості, які ми не любимо; деякі можуть бути цими нелюбими сторонами; а деякі можуть бути прихованими позитивними сторонами нашої особистості, які ми не в змозі визнати такими. Як би там не було, десь за цими оболонками в кожному з нас криється творче і живе центральне ядро — наше справжнє я, найглибша істота нашої особистості.»
Щоб налагодити контакт із цим центральним ядром, нам потрібно навчитися відокремлювати від своєї сутності ролі і уявлення про себе. Це дозволить зайняти позицію спостерігача, піднятися над суєтою і краще відчути себе. Наступна вправа допоможе розділити своє «Я» і «оболонки»:
- Виділіть на вправу 20–30 хвилин. Залишіться наодинці з собою, у спокійному місці. Вимкніть усі можливі подразники (телефон, телевізор, комп’ютер, планшет)
- Візьміть 8 окремих аркушиків (можна невеликих) і напишіть на кожному з них відповідь на запитання «Хто я?» Не покладайтеся лише на свої думки. Спробуйте висловити себе в образі (намалюйте) або русі (дозвольте своєму тілу рухатися так, як воно хоче, а потім опишіть цей досвід).
- Розкладіть ці аркушики в порядку значущості для вас.
- Візьміть найменш значуще визначення і подумки відмовтеся від цього атрибута/ролі/визначення. Відчуйте, яке воно — бути без нього?
- Поступово відмовтеся від усіх восьми визначень. Дбайливо і ретельно відстежуйте свої емоції і переживання.
- Наприкінці, залишившись без 8 оболонок, дайте відповідь на запитання «Хто я, коли всього цього немає?»
- Запишіть свою відповідь і пережитий досвід.
- Тепер потрібно зробити все у зворотньому порядку: поступово повертайте собі всі 8 визначень і помічайте, що змінюється.
- Зробіть загальний висновок.
Техніка безпеки: ця вправа при повному зануренні в неї викликає сильні емоції. Якщо ви відчуваєте, що не в змозі впоратися з ними — припиніть виконання. Звісно, бажано виконувати її разом із психологом, щоб уникнути «емоційного затоплення».
Ми змінюємося, світ навколо теж змінюється — всупереч існуючим міфам. Саме тому ефективність вправи підвищується при повторних її виконаннях. Пізнавайте себе і зміцнюйте своє справжнє «Я».
Автор: Юлія Гридасова, психолог, психотерапевт
Література:
- «Практикум із психосинтезу» — Том Йоуменс
- «Екзистенційна психотерапія» — Ірвін Ялом
