Слова і вирази, що заважають щасливому життю
«Ми бачимо навколишній світ лише через той образ світу, який носимо в собі… Світ очима людини — це вид світу на основі обробки, якій ми вміємо піддавати світ, укладений у нас» (с) Г. Гійом
Лінгвісти Едвард Сепір і Бенджамін Лі Уорф ще в 1930-х роках дійшли висновку, що носії різних мов мислять по-різному. Дослідники досі поглинуті питанням взаємозв’язку мови і мислення, але одне зрозуміло: від того, як ми мислимо, залежить наша мова — але є й зворотний вплив. На наш настрій впливає те, як ми думаємо, як ставимося до ситуації. Здоровий глузд іноді перетворюється на пастку. Але й те, як і що ми говоримо, також має велике значення. Є ряд слів і виразів, які програмують нас на поганий настрій, безсилля і пригніченість, тривогу, розчарування і невдачу. Настав час провести ревізію мовлення.
Катастрофічні слова: «жахливо», «нестерпно», «кошмар»
«Це катастрофа!» «Все настільки жахливо, що я просто цього не витримаю» «Моє життя — суцільний кошмар!» «Все пропало, ми ніколи не виберемося з цього болота»
Буває, щось іде не так — зовсім не так. Кожен ставиться до подібних ситуацій по-своєму. Хоча в більшості випадків ми знаходимо сили впоратися, катастрофічне мислення (і мовлення) не лише завдає нам дискомфорту, занурює в переживання — воно здатне позбавити нас віри в себе і в свою здатність справитися. Звично і часто кажучи собі або іншим подібні фрази, ми практично програмуємо себе на невдачу і безнадію. Іноді можна взагалі відмовитися від спроб щось змінити. Щоразу, коли ви помічаєте за собою катастрофічні вирази і катастрофічне мислення — зупиняйте себе. Пам’ятайте: це лише шкодить. Шукайте вихід.
Запитання без відповідей
«Що ж тепер буде?» «А якщо стане гірше?» «Що, якщо я не впораюся?» «Раптом він від мене піде?»
Такі запитання теж негативно впливають на наш стан. Вони є прикриттям лякаючих відповідей, які ми не наважуємося собі дати. Ми опиняємося в подвійних лещатах: з одного боку потребуємо відповіді, з іншого — не даємо її собі (а отже, не формулюємо проблему) і позбавляємося можливості продумати «план евакуації», якщо загроза реальна.
Потрібно перестати себе лякати. Проаналізуйте, чи є реальні приводи для хвилювання. Якщо немає — переключіться на щось інше. Якщо так — дайте собі відповідь на це запитання і складіть план дій. Для найкращого ефекту скористайтеся рекомендаціями щодо аналізу думок і пошуку раціонального виходу.
Абсолютні слова: «ніколи», «ніхто», «нічого», «всі», «завжди»
«Вічно одне й те саме! Я нічого не можу вдіяти» «Тебе ніколи ні про що не можна попросити» «Я завждиопиняюся в дурнях» «Мене оточують самі ненадійні люди» «Ти весь час мене засмучуєш» «Мені ніколи не щастить з роботою» «Я постійно знаходжу собі проблеми»
Категоричність вбиває спонтанність і можливість для життєвого потоку змінювати своє русло. Кожна фраза — як глухий удар: по вірі в себе та в інших, по надії на зміни, по самоцінності, по вдячності за те, що є, по повноті життя. Іноді ці слова вириваються назовні, часто вистрілюють свіжим попкорном думок у нашій свідомості. Але незалежно від того, вимовили ми їх чи ні, абсолютні слова осідають на нашому сприйнятті себе і світу.
Знешкодити цей механізм можна так:
- Розпізнати слова-абсолюти в мовленні і мисленні.
- Піддати їх аналізу: чи справді все настільки категорично? Знайти докази проти цієї теорії.
- Замінити абсолютні слова менш категоричними: «Я завжди опиняюся в дурнях» → «Іноді я опиняюся в невигідному становищі», «Мене оточують самі ненадійні люди» → «У моєму оточенні є кілька людей, на яких я не можу повністю покластися».
«Б», «повинен», «слід»
«Я повинен був це передбачити» «Якби цього не сталося, я б не повинна була зараз це терпіти» «Вони повинні були увійти в моє становище» «Я завжди повинен бути на висоті»
Іноді вживання фрази «я повинен» та її варіацій створює ефект кайданів — ми робимо те, чого не хочемо робити. Необхідно або переглянути цю дію, або провести ревізію свого ставлення до неї. Буває, ми надто вимогливі до себе, надміру самокритичні — і це заважає йти вперед. Тоді «повинен», що лунає, стає маркером, покажчиком на те, що зараз варто зупинитися і подумати: чи не занадто багато ми вимагаємо від себе? До речі, самокритика не обов’язково звучить через слова обов’язку. Вона може ховатися за «не зможу», «не вийде», «не варто й намагатися». Фраза «Від мене нічого не залежить» та її варіації — зворотній бік повинності, коли людина спочатку відмовляється від будь-яких зобов’язань і відповідальності. Це також позбавляє надії на успіх.
Коли справа стосується минулого — розгортається справжня драма. «Якби…, то», «Я повинен був…» та інші варіації цих виразів — розумова жуйка, що відкидає нас у минуле, якого немає і ніколи не було. Єдине, що ми можемо зробити, — це витягти урок із ситуації і жити з урахуванням цього, що можливо лише тоді, коли енергія і погляд знову будуть спрямовані вперед.
Негативні метафори
«У мене так калатає серце, що воно зараз просто вискочить» «Моя голова вибухає» «Ти мене вбиваєш!»«Мене нудить від нудьги» «Ти розбиваєш мені серце»
Я обожнюю об’ємні й яскраві метафори — їх завжди багато в моїй поезії. Вони допомагають прояснити складні почуття або описати складні образи. Красиві, місткі метафори здатні по-справжньому пробудити щось у людині. Вони б’ють не в розум, а в серце. Тому невміле (або вміле, але навмисно негативне) використання цієї фігури мовлення може чинити згубний вплив.
«Використовуючи певну метафоричну модель, мовець здатен побудувати вигідну йому картину світу у свідомості слухача» (с) Михальова О. Л.
Клод Штайнер розглядає негативні метафори як засіб маніпуляції. У своїй книзі «Зворотній бік влади. Прощання з Карнеґі, або Революційний посібник для маріонетки» він пише:
«Метафори слід використовувати з обережністю при описі людей і їхніх вчинків, особливо якщо ми сердиті на них, оскільки саме в ці моменти ми схильні використовувати метафори з метою залякування, а не для того, щоб описувати свої переживання. Завдяки своїй тонкості метафори функціонують на підсвідомому рівні й впливають на людей, які навіть не розуміють, чому це відбувається.»
Ми схильні використовувати метафори не лише в розмові з кимось, а й із самими собою. Іноді внутрішній діалог рясніє яскравими образами, від яких стає моторошно: ми стаємо наляканими, роздратованими, вразливими. Важливо скоротити кількість таких їдких і негативних картинок у своїй голові. А щоб впоратися з пагубним впливом негативних метафор, необхідно:
- Розпізнати метафору.
- Сприйняти її буквально.
- Оспорити: «У мене зараз вистрибне серце» → «Серце не здатне вистрибнути. Що насправді відбувається і що я можу зробити для тебе?»
«Думай, що кажеш» і «осмисли те, як думаєш» — у цих двох фразах основна суть статті. Мабуть, кожен може скласти індивідуальний список слів і виразів, після яких опускаються руки і втрачається натхнення. Останні дослідження показують, що мова справді має великий вплив на те, як ми мислимо, — і навпаки.
Зміна складу мови впливає на пізнавальні функції. Так, навчання новим словам, що позначають кольори, впливає на розрізнення відтінків, а словам, що позначають час, — на сприйняття часу. (Lera Boroditsky)
Це говорить про те, що ми можемо впливати на свій світогляд шляхом зміни мовлення. Мова не лише допомагає нам встановлювати контакт з іншими людьми, виражати себе, систематизувати і накопичувати досвід. Вона формує те, як ми мислимо, як сприймаємо світ, як проживаємо своє життя.
Автор: Юлія Гридасова, психолог, психотерапевт
Література:
- Lera Boroditsky — «Does Language Shape the Way We Think?»
- Клод Штайнер — «Зворотній бік влади. Прощання з Карнеґі, або Революційний посібник для маріонетки»
