Три стани «Я»: як стати гармонійною особистістю
У кожному з нас живе Дитина… А ще Батько і Дорослий. Ці внутрішні персонажі утворюють структуру особистості, кожен являє собою спосіб її прояву. За час свого існування теорія его-станів стала неймовірно популярною. Практично всі, хто цікавиться психологією, саморозвитком, ефективністю, чули про Внутрішніх Дитину, Батька і Дорослого. Але як грамотно підійти до використання цих знань? Для початку — коротко про кожен стан «я» за теорією Еріка Берна.
Батьківський стан
У перші роки життя кожен із нас закарбував у своїй психіці авторитетні фігури: батьків, бабусь і дідусів, опікунів, вихователів, образи зі казок, мультфільмів тощо. У підсумку сформувалася частина психіки, що зберігає і передає досвід, традиції, етичні норми, цінності. Все це перейнято ззовні добровільно або під тиском виховання. Батьківський стан допомагає прийняти рішення автоматично в ситуації обмеженого часу, він має думку стосовно будь-якої ситуації. Добре сформований Батьківський стан відіграє провідну роль у процесі виховання наших дітей. З нього ми виховуємо і піклуємося, дозволяємо і забороняємо, підтримуємо і критикуємо — як інших, так і себе.
Дорослий стан
Частина психіки, яка аналізує нову інформацію, планує, приймає рішення, зберігає й обробляє дані, пристосовується до зовнішнього світу. Внутрішній Дорослий відповідає за те, як досягати поставлених цілей. Це раціональна частина нас. Ми спостерігаємо Дорослого, коли лікар ставить діагноз, а інженер розробляє проект. Коли людина не думає сама, дозволяє іншим приймати за неї рішення — це свідчить про нерозвинений Дорослий стан. Водночас без розвиненого Дорослого ми живемо в минулому: не усвідомлюємо світ, що змінюється.
Дитячий стан
Дитячий стан являє собою «внутрішній відбиток дитинства» людини: її бажання, страхи, радощі, надії, помилки і все те, що наповнювало внутрішню реальність людини в ранні роки. До цієї складової психіки також відносять статяговий і харчовий потяги, інстинкт самозбереження. У Внутрішній Дитині живуть творчість, пустотливість, радість гри і здатність дивуватися. Але також у ній живуть страхи, хибні переконання, біль.
Хто ж важливіший?
Часто люди «за замовчуванням» перебувають переважно в тому чи іншому его-стані. Коли вони занурюються у вивчення теорії, то перше враження від неї може спонукати вибирати: хто ж важливіший, кого поставити на чільне місце? Дехто вважає, що найголовніше — передати кермо Дорослому (стати людиною-машиною), виключити чутливу Дитину і консерватора-Батька. Дехто шкодує свою Дитину і всі сили кидаються на її пещення. Батько, як правило, самостійно вириває лідерство, тому додатково мало хто вмотивований на його розкриття. Чи справді нам потрібно вибирати, кому надати перевагу, а кого «заглушити»?
Постійний Дорослий
«Бездушний чурбан», «робот» — так у народі називають людину — Постійного Дорослого. Вона позбавлена душевної теплоти, моральних принципів, єдине, що її хвилює, — це досягнення мети. Іноді ця мета може завдати шкоди іншим людям, адже турбота і співчуття — функція Внутрішнього Батька, який виключений.
Вічний Дорослий не викликає інтересу в інших людей, здається нудним або жорстким, стосунки не складаються. Така людина «одружена на роботі». Вона не отримує задоволення від вечірок, їй складно грати і дуріти — адже це функція Дитини. Дитячий стан сприймається як заважання, слабкість, дурість. Внутрішня Дитина починає бунтувати. Людина стає дратівливою і/або плаксивою. З’являється прокрастинація, апатія, знижується імунітет. Навіть після досягнення мети всього свого життя людина-Вічний-Дорослий не відчуває і краплі задоволення. Зосередити свою увагу виключно на «вирощуванні» Дорослого з одночасним пригніченням інших станів «Я» загрожує згубними наслідками.
Постійний Батько
Цей внутрішній персонаж може набувати двох обличь: Постійний Каральний (Критикуючий) Батько і Постійний Дбайливий (Заохочувальний) Батько. Перший — критик, мораліст із загостреним почуттям обов’язку і справедливості. Може маніпулювати іншими, зловживати владою. Він критикує, обговорює і засуджує, займається моралізаторством. Неважко здогадатися, як почуваються люди в його оточенні. Йому складно щось довести, адже існує лише його думка і неправильна. Він ставиться до інших як до нерозумних дітей, яких потрібно контролювати.
Що стосується Дбайливого, то він у своїй Постійній формі виступає рятівником, що надмірно опікує всіх і вся. Він може бути «солодким диктатором» або буквально святим, що пожертвував собою заради інших. І головне — його про це ніхто не просив, тому він часто страждає від невдячності інших. Своїми діями він знецінює ресурси і право інших людей долати свої проблеми, розвиваючись при цьому. Деякі близькі буквально тікають від такої людини, щоб врятуватися від надмірної опіки.
Постійна Дитина
Іноді нам здається, що дати повну свободу дій і рішень своїй Внутрішній Дитині — це найправильніше, що можна зробити. Особливо коли в житті було багато критики, мало підтримки, купа складнощів і не найрадісніше дитинство. Внутрішня Дитина «забита», «затравлена», полоха. Але що б ви сказали реальному батькові, який зробив би це для своєї реальної дитини? Дитині потрібна безпека, визначеність, впевненість, захищеність. Одна з базових потреб дітей — потреба в межах. Так, батьки допомагають дитині з часом стати автономною, вирости. Але не можна просто сказати «Роби, що хочеш, ти вільна особистість!» доти, доки дитина попросту не може розпорядитися цією свободою. Нейрофізіологи кажуть, що діти «використовують мозок батьків», доки в них самих не розвинуться необхідні частини їхнього власного головного мозку. І теорія про те, що Внутрішня Дитина заслуговує на особливе становище в структурі особистості, викликає в мене змішані почуття саме тому.
Уявіть собі чоловіка тридцяти років, чия особистість повністю «захоплена» Внутрішньою Дитиною. Те, що ми звикли уявляти на противагу «бездушному чурбану»: він, безсумнівно, відчуває себе й інших, виявляє спонтанність, творить, виражає емоції, з ним може бути легко і весело, невимушено. Але ми рідко йдемо далі у своїх уявленнях. Дитина спонтанна і імпульсивна не лише в «кіношному» розумінні цього слова (до речі, бачили фільм «Великий» 1988 року?). Це потурання своїм миттєвим примхам попри їхні наслідки (у підсумку може «заробити» залежність: від їжі, комп’ютера, наркотиків тощо). Життя перетворюється на низку простих задоволень, безтурботних і безвідповідальних дій. Людина вірить у свою унікальність і нескінченну чарівність та в те, що інші люди повинні брати відповідальність — не вона. Вона вірить у своє безсмертя і невразливість, тому при зустрічі з труднощами відчуває жах і безсилля. Як партнера вона шукатиме жінку, яка замінить їй Батька.
Як знайти баланс?
Без Дитини людина беземоційна, не здатна насолодитися життям сповна. Водночас ми не можемо «кинути» в дитину (чи то внутрішню, чи то реальну) «дар свободи», до якого вона не готова. Роль Батька — заспокоїти, захистити, заохотити там, де необхідно, вберегти від того, що небезпечно, передати свій досвід. Виключивши Батька, людина не матиме життєвих принципів, вона щоразу створюватиме нову мораль, позбудеться здатності піклуватися як про себе, так і про інших. Завдання Дорослого — приймати рішення і відповідальність за них, аналізувати і синтезувати інформацію, отриману від Батька, Дитини і навколишнього світу.
Не важливо, знали ви про існування цієї теорії чи ні, визначали осознано якусь частину себе як головну, або це вийшло само собою внаслідок життєвого досвіду, — якщо ви впізнали себе в попередніх описах, ваша особистість потребує балансу.
У чому полягають мої обов’язки перед моєю Внутрішньою Дитиною? У чому полягають обов’язки Внутрішньої Дитини переді мною?
Подумайте, як подбати про свою Внутрішню Дитину. Чого вона потребує? Виконайте свої давні бажання, повторіть особливо приємні задоволення. Але при цьому здраво (з Дорослого і за допомогою Дбайливого Батька) оцінюйте з точки зору безпеки і обмежуйте в частоті в розумних межах. У достатку є зворотній бік — розбещеність.
У чому полягають мої обов’язки перед моїм Внутрішнім Батьком? У чому полягають обов’язки Внутрішнього Батька переді мною?
Задобріть свого Внутрішнього Батька, якщо він надто критичний. Подумайте, що могло б йому сподобатися? Зупиняйте самоприниження та думки, що принижують. Якщо ваш Батько надмірно вириває назовні під час спілкування з іншими людьми — укладіть із собою контракт: «прислухатися до інших» / «припинити повчати інших» / «давати близьким більше свободи» тощо — і дотримуйтеся його.
У чому полягають мої обов’язки перед моїм Внутрішнім Дорослим? У чому полягають обов’язки Внутрішнього Дорослого переді мною?
Дорослий — посередник між Батьком і Дитиною. Він розвивається все життя. Його головна функція — усвідомлена адаптивність. Дорослий стан може бути зміцнений лише одним способом — перебуванням у ньому і функціонуванням з нього. Освіта, навчання, отримання нової інформації, її аналіз і синтез — чудові інструменти. Інший важливий елемент — самопізнання, самосвідомість. Важливо вивчати себе, вчитися усвідомлювати свої думки, бажання, прагнення — і впливати на них. Усвідомлена особистість прислухається до себе, свого тіла, знає свій внутрішній світ, не боїться і не соромиться його, вміє слухати і давати зворотний зв’язок, будує міцні і здорові стосунки з іншими людьми, вдосконалюється, бере на себе відповідальність, реалізує себе і перебуває «тут і зараз».
Ми надаємо підтримку і любов одне одному, але не нав’язуємо ні обов’язків, ні прав.
Адаптивна людина може бути різною, діяти відповідно до ситуації, використовувати переваги і ресурси всіх станів «Я». Коли ми обмежуємося одним або двома станами — ми збіднюємо своє життя. Найкраще, що ми можемо зробити для себе, — це розвивати і піклуватися про всі три стани: Дитину, Батька і Дорослого, і дозволяти кожному з них виконувати відведену йому функцію.
Автор: Юлія Гридасова, психолог, психотерапевт
Література:
- «Сценарії персонального майбутнього» — В. Макаров, Г. Макарова
- «Транзактний аналіз — Східна версія» — В. Макаров, Г. Макарова
- «Психотерапія нового рішення» — М. Гулдінг, Р. Гулдінг
- «Народжені перемагати» — Дж. М’юріел
