8 головних потреб у стосунках

 Ми досі шукаємо формулу ідеальних стосунків. Мабуть, це одна з найскладніших і найхвилюючих тем. Кожен із нас потребує безпечної прив’язаності, довірливого і близького зв’язку. Ерскін і Тротманн описали вісім постійних (таких, що існують упродовж усього життя) потреб стосунків. Ми прагнемо задовольнити ці потреби. Вчимося у значущих дорослих: спостерігаємо, як батьки ставляться одне до одного, до нас. Вбираємо інформацію звідусіль. Коли якась потреба не задовольняється — починається пошук способу отримати це, іноді через психологічну гру, маніпуляцію, гіперкомпенсацію. І тоді стосунки втрачають головну якість — близькість.

Безпека

Нам усім необхідне відчуття безпеки — фізичної та емоційної. Ми потребуємо середовища, в якому зможемо комфортно існувати й розкривати свій потенціал, виражати емоції, почуття, думки і переконання. Це можливо лише тоді, коли ми впевнені, що нас не висміють, не звинуватять, не присоромлять і не відкинуть. У стані постійного стресу наше завдання — не процвітати, а для початку хоча б вижити. Це означає, що задуматися над покращенням стосунків, про їхню глибину і якість — неможливо.

Безпека — основа всього, і не лише фізична безпека. Іноді я зустрічаю пари, в яких нормою вважаються глузування одне з одного, жорсткий гумор, напруга. Спочатку обоє наполягають, що в цьому «нічого такого немає», але пізніше виявляється, що неприємно — вислуховувати від партнера постійні шпильки, змагатися в тому, хто влучніше вдарить словом. Якщо щось трапляється — сто разів подумаєш, чи варто ділитися, адже потім тема розмови може стати приводом для докорів або насмішок. Безпека — це відчуття взаємної вразливості і гармонії з іншим.

Цінність

«Він мене не цінує» — каже мені жінка, яка прийшла на консультацію вперше. Що це означає? «Він не чує мене, не піклується, вважає мої бажання чимось неважливим» — продовжує вона. Її потреба бути цінною явно не задовольняється в цих стосунках.

Нам потрібно відчувати, що ми цінні, що наші погляди, потреби, переконання поважають. Мало просто висловити себе в безпечному середовищі — потрібно отримати підтвердження: з нами рахуються, ми відчуваємо себе значущими в цих стосунках, ми — «ок». Для того, щоб інші цінували нас, спочатку потрібно навчитися самим цінувати себе.

Стабільне прийняття значущим іншим

Ми потребуємо того, щоб нас приймав хтось значущий, стабільний, у якого ми можемо навчитися, на кого можна покластися. Ця людина прийматиме нас і підтримуватиме в «мирний час» і в моменти криз. Це можуть бути батьки, бабусі і дідусі, старші брати і сестри, опікуни, вчителі, духовні наставники, інші люди, компетентні в необхідних нам сферах. Іноді значущі фігури можуть замінятися інституціями: релігійними, трудовими, політичними тощо. Важливо розуміти, коли прийняття справді щире, а коли це просто маніпуляція, заснована на цій потребі.

Взаєморозуміння, підтвердження досвіду

Стосунки будуються на взаємності. Нам важливо бути зрозумілими і прийнятими без будь-яких додаткових переконань. Складно, коли твій досвід знецінюють або заперечують, кажуть «Не вигадуй», «Не перебільшуй» тощо. Задоволення потреби у взаєморозумінні і підтвердженні досвіду можна висловити однією фразою: «Я тебе розумію» або щирим «Я не можу уявити, як тобі було, але радий, що ти поділився». Ми шукаємо споріднену душу, яка зрозуміє з півслова, або хоча б не доводитиме, що пережите нами — дурниця. Досвід кожного з нас унікальний, і ми не завжди «побували в шкурі співрозмовника». Це означає, що нам необхідна емпатія, здатність зрозуміти іншого, «чути між рядків». Розвинути в собі цю здатність допомагає тренування емоційної грамотності — вміння розуміти свої й чужі емоції, мати з ними справу.

Самовизначення, унікальність

Багато психологів, зокрема В. Сатір, говорять про те, що нас часто лякає, якщо ми не схожі на партнера — і навпаки. З часом люди «виявляють, що вони відрізняються одне від одного, причому їм здається, що в них щось відбирається, а не додається; вони починають бачити одне одного в новому світлі», пише Сатір. «Розбіжності нагадують обом, що інша людина існує сама по собі, окремо, а не лише як продовження партнера», — і це часто болісно сприймається. Нас лякає, коли у партнера інша думка, інші вподобання або цінності. Вступаючи у стосунки з ілюзією «ми — одне, до того ж таке, як я», зіткнення з реальністю, де кожен — окрема особистість, переживається нами дуже важко.

Водночас нам життєво необхідне визнання нашої унікальності, щоб ніхто не вимагав відповідати шаблонам. Кожен чекає на повагу навіть тоді, коли виявляє свою несхожість на інших людей. Якщо ми зростали в суворих рамках, нас якимось чином обмежували у прояві унікальності, не рахувалися з нашими інтересами, смаками, поглядами — ми можемо «забути» себе: перестати цінувати себе, мати власні цілі й уподобання. Коли людина усвідомлює свою унікальність, але не відчуває підтримки і прийняття, вона може обрати шлях боротьби і всіляко намагатися виділитися через незгоду і протест.

Людина починає речення з «Ні,……» навіть коли вона погоджується, або вступає в суперечки і змагання. Люди часто змагаються для самовизначення і відокремлення себе від інших, для збереження відчуття своєї ідентичності. Чим більш схожі люди, тим більше вони штовхають одне одного до самовизначального змагання. (Річард Г. Ерскін і Ребекка Л. Траутманн)

Задовольнити потребу іншого в самовизначенні ми можемо, якщо будемо заохочувати людину висловлювати свою думку, мати свій смак і право не погодитися з нами. Водночас нам потрібно вміти заявити про себе, щоб дати партнеру шанс нас почути.

Здійснення впливу

У кожного з нас є потреба знати, що ми достатньо значущі, щоб впливати на інших людей. Безпечна форма цієї потреби виражається в тому, що наші близькі сумують і радіють разом із нами, готові вислухати й прислухатися до нас, скористатися нашими порадами, а потім висловити нам за них вдячність. Мабуть, це можна охарактеризувати фразою: «Я достатньо значущий, щоб зі мною рахувалися». Коли потреба не задовольняється, людина може прагнути маніпулювати іншими — і тим самим руйнує можливість довірливих стосунків.

Ініціатива іншого, крок назустріч

Стосунки не можуть бути «грою в одні ворота». Це обмін — ідеально, коли він збалансований. Неможливо побудувати міцний і здоровий зв’язок, якщо займаєш пасивну позицію або навпаки постійно віддаєш, але не отримуєш нічого натомість. Кожен із нас чекає, що партнер виявлятиме ініціативу, пропонуватиме варіанти проведення часу, телефонуватиме, виявлятиме знаки уваги тощо. З одного боку, ми самі повинні брати участь у стосунках, з іншого — давати партнеру простір для активності.

Вираження любові

Це потреба в тому, щоб виявляти любов і турботу стосовно іншої людини (людей) і бути прийнятим. Кожен із нас виражає любов по-своєму: теплими словами, обіймами, подарунками, допомогою, часом і турботою. Можна виділити п’ять основних мов любові. Нам важливо бути почутими і зрозумілими — незалежно від того, яку мову ми використовуємо, — так само, як і нашому партнеру важливо бути почутим нами. Якщо ж цього не відбувається, ми стикаємося з ігнорування або знеціненням, стосунки стають холодними і можуть зійти нанівець. Чим більше ми знаємо про способи висловити любов, чим ширший наш арсенал — тим нам легше бути почутим. Водночас дуже важлива готовність прийняти любов від іншого.


Потреби у стосунках — це не лише потреби дитинства або потреби, що виникають в ієрархії розвитку; це компоненти стосунків у кожному дні нашого життя. (Річард Г. Ерскін)

Людина найчастіше усвідомлює потребу тоді, коли вона не задоволена. Якщо ми позбавляємося цих благ стосунків, необхідність у них посилюється, відчувається як сильне прагнення, самотність або тривожність. Іноді це супроводжується агресією і злістю. Якщо порушення в стосунках тривалі — може зникнути енергія, надія, людина починає вірити в те, що вона назавжди залишиться сама.

Для того, щоб бути щасливим у стосунках, важливо бути щасливим самому по собі. Це не означає, що потрібно розірвати стосунки (хоча іноді вони настільки шкідливі й руйнівні, що краще саме так і зробити) — це означає, що необхідно інвестувати в себе. Коли у партнерів високе відчуття самоцінності, вони можуть довіряти одне одному.

Кожен із них впевнений у своїй здатності отримувати те, що йому потрібно, від партнера.

Кожен із них може в тому числі почекати і отримати бажане дещо пізніше.

Кожен може віддавати іншому і при цьому не відчувати себе пограбованим.

Кожен може використовувати відмінності між собою і партнером для більшого особистісного зростання.

Потрібно навчитися наполягати на своїх бажаннях, думках, почуттях і знаннях, не принижуючи, не руйнуючи іншого і не нападаючи на нього, а крім того, приходити до підхожого для обох кінцевого результату. (В. Сатір)

Ми самі повинні навчитися створювати безпечний простір, цінувати себе і партнера, виражати любов, приймати її, бути активним у стосунках і виражати свою потребу в ініціативі з боку іншого, бути стабільним, емпатичним, вміти заявляти про свої бажання, чути партнера. Ми відповідальні за якість своїх стосунків.


Автор: Юлія Гридасова, психолог, психотерапевт

Література:

  1. «Чому сімейна терапія» — В. Сатір
  2. «Psychological Function, Relational Needs, and Transferential Resolution: Psychotherapy of an Obsession» — Richard G. Erskine

Поделиться

Про автора

Привет! Меня зовут Юлия Гридасова. Я психолог и психотерапевт. Мой профиль: отношения в семье, уверенность в себе и достижение целей, выход из кризиса. Если вам понравилась статья, посмотрите мой блог, в нем еще очень много полезной информации.

Если проблема, описанная в статье, показалась вам близкой и вы бы хотели ее обсудить, запишитесь на консультацию, я точно смогу вам помочь.