Життєва позиція і ставлення до часу
Одні люди керуються міркуваннями часу, а інші — досягненням мети. (с) Е. Берн
Чи відчуваєте ви себе енергійною, бадьорою і активною людиною, впевненою в тому, що загалом часу достатньо? Або ви перебуваєте в постійному поспіху, відчутті тотальної нестачі часу? Чи промайнуть у вас думки «Я просто витрачаю час», «У моєму віці це нереально», «Якби я почав раніше…», «Коли прийде час — тоді все зміниться»? За Еріком Берном, одна з базових потреб людини — управління часом (структурування). Це визначає способи досягнення цілей і значною мірою — якість життя.
Життєва позиція і ставлення до часу
У кожного з нас є певні життєві позиції: «Я не в порядку, але світ — в порядку», «Я не в порядку, світ не в порядку», «Я — в порядку, не в порядку світ», «Я — в порядку, світ — в порядку». Крізь призму цих позицій ми дивимося на себе й інших, на світ загалом. Це стосується і часу.
«Я — в порядку, не в порядку світ». Час можна використовувати для тиску, маніпуляцій. Люди з такою позицією не поважають час іншої людини, вважають, що під них мають підлаштовуватися. Вони вважають, що весь час інших людей має належати їм, якщо вони так хочуть. Їм «видніше», як оточуючим слід розпоряджатися своїм часом і взагалі своїм життям.
«Я не в порядку, але світ — в порядку». Людина з такою позицією вважає, ніби час — це надцінність, яка їй недоступна, але доступна іншим. Вона не використовує можливості, перебуває в пасивному очікуванні «кращих часів» або завжди жертвує своїм часом заради інших, позбавляючи себе права проживати власне життя сповна. Від такої людини ви можете почути: «Та які курси малювання, мій поїзд давно пішов!», «Займатися танцями можна лише в дитинстві, в юності — хто ж починає в сорок років?», «Це інші можуть собі дозволити, куди мені?», «У мене немає часу на себе». Прокрастинація, нерішучість — вірні супутники. Інша крайність — вічний поспіх. Парадоксально, але він супроводжується постійними запізненнями, адже часу завжди не вистачає.
«Я не в порядку, світ не в порядку». Люди з такою позицією не цінують ні себе, ні інших, ні час. Вони не чекають, що колись стане краще, і навіть не припускають, що можуть якось впливати на стан речей. Їхнє базове ставлення: «Життя взагалі нічого не варте». Що вже казати про час?
«Я в порядку, світ в порядку». Позиція, що дозволяє насолоджуватися і собою, і іншими, і часом. Час має цінність, це доступний ресурс для здійснення цілей. Це означає, що часу достатньо для всього, що хочеться реалізувати, і ним можна розпоряджатися. З такою позицією люди не сидять на місці, постійно інвестують у себе, свій розвиток, наповнюють життя.
Копнімо глибше…
Спробуємо розібратися. Наше ставлення до часу багато в чому визначається тим, що говорили батьки про нього, як самі розпоряджалися ним. Як у вашій сім’ї ставилися до часу, що про нього казали, які послання давали вам? Можливо, ви часто чули «Живемо лише раз!» або «Не витрачай свій час даремно», або «Я б зробив це, якби було більше часу»? Який приклад подавали вам батьки, як використовували свій власний час? Як ставилися до вашого часу, поважали чи його, дозволяли вам самостійно планувати будні і вихідні, канікули, взагалі своє життя?
«Час — гроші», «не поспішай, а то встигнеш», «о часи, о звичаї», «пропущеної години роком не доженеш», «роки — що вода»… Чи є у вас якесь улюблене словосполучення про час, прислів’я, своєрідний девіз? Чи лякає вас плин років? Ви боретеся з часом? Вбиваєте його? Використовуєте його? Отримуєте задоволення від його інвестування?
Важливо не лише те, скільки часу (фактично або за відчуттями) є, а й те, на що і як він розподіляється. Виберіть певний відрізок часу (тиждень, місяць, рік) і подумайте, скільки було щирості й справжньої діяльності в ньому, а скільки ігор і маніпуляцій, хаотичного і безглуздого безладу, штучної люб’язності, прокрастинації?
Проаналізуйте, наприклад, останні 48 годин і дайте відповідь на одне запитання: чим були наповнені вони, чиїми справами ви займалися? Особливо зверніть увагу на періоди стресу і дискомфорту. Коли ви надміру заклопотані почуттями й думками інших людей, вважаєте, що від вас залежить їхній добробут, намагаєтеся бути вічним «бюро добрих справ» — ви займаєтеся чужими справами. Коли все навпаки — вам здається, що за ваше життя і благополуччя відповідає хтось інший, але не ви («ось якби він тільки…», «коли уряд схаменеться…») — варто задуматися, чи справді це завдання інших? Можливо, деякі справи «загубилися» і їх варто перевести в розряд «своїх».
Мій час — це моя справа.
Залишити свій час у розряді «чужих справ» — означає відмовитися від нього. Це відбувається з кількох причин: бажання бути прийнятим і не викликати негативних почуттів в інших, прагнення бути ідеальним і не припускатися помилок, страх виявити слабкість тощо.
Наскільки ви задоволені своїми установками і почуттями щодо часу? Якщо не задоволені — як би хотіли це змінити? Якщо ви відчуваєте бажання змінити становище — зробіть це.
- Якщо ви перестанете постійно займатися чужими справами — куди інвестуєте час, що звільниться?
- Чи є щось, що ви давно відкладаєте? Зробіть це.
- Що б ви хотіли робити щодня? Почніть сьогодні.
- Що б ви хотіли зробити хоч раз у житті? Складіть список і план.
- Чого б ви хотіли навчитися? Забудьте про надумані обмеження і починайте освоювати.
- Чим би ви хотіли володіти? Сплануйте свій рух до мети і зробіть сьогодні перший крок.
- Вічно поспішаєте? Сповільніться в малому: повільно їжте, приймайте душ, прогулюйтеся. Додайте розміреності у своє життя. Часу достатньо.
- Вважаєте, що у вашому віці вже пізно? Знайдіть людей (серед знайомих, у мережі, у фільмах, книгах), яких вік не зупинив.
- Чекаєте, доки хтось/щось зміниться, щоб почати нове життя? Змініться самі.
- Зробіть час своїм союзником, адже ви — в порядку, інші — в порядку, час — в порядку.
Автор: Юлія Гридасова, психолог, психотерапевт
