7 признаков грамотного разрешения конфликтов
Конфлікт — найгостріший спосіб розв’язання розбіжностей, що виникли. Раз найгостріший — значить, найбільш концентрований. Він стає рушійною силою тоді, коли ми знаємо секрети його вдалого спрямування і завершення. Деякі керівники навіть використовують конфлікт як інструмент професійного зростання своїх співробітників. Основна складність у тому, що, проживаючи розбіжності, ми зосереджені на неприємній складовій: невідповідності інтересів, боротьбі за владу, фонтануючих негативних емоціях. Звісно, у такому стані складно помітити, що за всім цим є серйозний ресурс: можливість прояснити щось, не накопичувати в собі невдоволення, шанс модифікувати стосунки. Деякі конфлікти, у разі грамотного підходу, стимулюють внутрішнє зростання учасників. Коли ж є шанс розв’язати конфлікт з користю для всіх сторін?
Учасники поводяться чесно і відкрито одне з одним
Якщо конфлікт вже назрів — це чудовий привід повною мірою розкрити свою позицію, бути щирим. Це не означає, що потрібно нападати на опонента і доводити свою правоту на шкоду стосункам, але й приховування своєї справжньої точки зору — це лише чергова бомба сповільненої дії біля основи ваших стосунків.
Кожна сторона бере на себе відповідальність за свої почуття
Перший пункт плавно перетікає в другий. «Він мене образив! Як я можу не ображатися?», «Вона мене розлютила своїм проханням, звідки в неї стільки зухвальства?» — ми схильні перекладати відповідальність за свої почуття на іншого. «Звісно!» — скажете ви, — «Коли хтось поводиться з тобою несправедливо, некоректно, недоречно — як же інакше? Цим і викликають емоцію!» І так, і ні. Між тим, що з нами відбувається, і тим, що ми відчуваємо, лежить місточок у вигляді нашої оцінки. Подруга обіцяла зателефонувати, але не зателефонувала. Можна думати: «Вона забула про мене, їй більше нецікаво зі мною, це кінець нашим стосункам…» (образа) або «Чим довше спілкуюся — тим ясніше бачу, що вона просто найненадійніша особа у світі!» (роздратування), або «Мало що могло статися, сама зателефоную» (інтерес). Наявність цього місточка-думки свідчить про те, що головна відповідальність за емоцію лежить на нас самих. Щойно ми перестаємо звинувачувати в усіх наших внутрішніх війнах і бідах партнера — з’являється шанс на розмову.
Кожна сторона готова вирішити проблему відкрито
Дуже співзвучно з першим пунктом про щирість. Якщо кимось ухвалюється рішення уникати обговорень — конфлікт може дозріти до повномасштабного протистояння і/або повного розриву стосунків. Я чула багато таких історій, коли люди при розставанні озвучували причини: «Вона просто не вміла правильно прасувати сорочки» або «Я більше не могла витримати того, що в нас різні інтереси». За цими фразами ховаються місяці, роки замовчування дрібних невдоволень і невідповідностей. Накопичуйте приємні моменти, а не мухомори.
Відбувається обмін: переговори, quid pro quo
Будь-які стосунки — це обмін. Конфлікт швидше вирішується, якщо ми готові обмінюватися (а значить сприймати) думками, пропозиціями. Компроміс, який так не люблять люди з сильним внутрішнім стрижнем, безсумнівно є найбільшим помічником у вирішенні суперечки. Подумайте: що можете дати ви, а що — партнер? І де ви обидва можете поступитися?
Основні цілі сторін сумісні
…тоді легше знайти компроміс. Рідко буває так, що позиції різняться в корені. Потрібно знайти основні цілі або основні цінності, що стоять за розбіжностями. Деякі пари складно вирішують питання «де провести відпустку?», бо основний акцент кожен робить на місці. Якби вони ставили вище за місце спільну мету «відпочити і повеселитися» (або будь-яку іншу — головне, спільну), вирішити питання з пунктом прибуття було б значно легше. Фокус уваги зміщувався б з «моє місто краще твого» на «ми обидва хочемо одного: повеселитися й відпочити; де б це можна було поєднати?»
Обидві сторони мають однакову інформацію про проблему, що виникла
Перевіряйте факти! Іноді банальне непорозуміння може розгорітися конфліктом. Будьте уважні не лише до почуттів, а й до реальних подій. Більшість проблем легко вирішуються без суперечок і розбіжностей.
Обидві сторони уникають схеми «я буду переможцем, а ти — переможеним»
У схемі «Я — переможець, ти — переможений» зовсім інше ядро — прагнення утвердити позицію сили. Це не має нічого спільного з вирішенням конфлікту між двома людьми, а радше є спробою вирішити свій внутрішній конфлікт. Якщо ви помітили, що намагаєтеся виграти і забуваєте про причину суперечки, задайте собі питання: яка моя внутрішня проблема замішана в конфлікті? Часто це невпевненість у собі, спроби довести собі (значущому іншому), що чогось вартий, накопичені образи, які нарешті знайшли вихід, тощо. Якщо обидві сторони уникають схеми «я буду переможцем, а ти — переможеним» — вони мають можливість виграти хоча б частково, і жоден не повинен програти.
Конфліктів боятися — з людьми не спілкуватися 🙂 Ми чудесні у своєму розмаїтті поглядів, думок, цінностей, інтересів. Розбіжності — це запрошення у світ іншої людини. Іноді після вирішення конфлікту з’являється невідоме досі відчуття єднання. Нехай значущі стосунки стають лише міцнішими!
Автор: Юлія Гридасова, психолог, психотерапевт
