Погладь меня, если сможешь
Нещодавно зі мною стався преціковий епізод із одним моїм знайомим, паном N. Ми залишилися вдвох у задушливому, але добре освітленому приміщенні, що надавало особливого шарму. Фрази, повільно пробираючись крізь важке гаряче повітря і пучки сонячного проміння, попрямували до моїх вух.
— Знаєш, існують люди, які кажуть одне одному приємні речі, хвалять колір сорочки, бажають гарного дня… Вони наче так хочуть заробити прихильність. Зі мною це не працює. Я самодостатній. Все це — для слабких.
Він говорив про «погладжування». Про одиниці визнання, заохочення.
N явно відчував незручність, порушуючи цю тему, — 10 хвилин тому я побажала гарного дня нашому спільному товаришу. Шукаючи застосування погляду, він похмуро втупився у вікно. За секунду нас перервали: натовп людей увірвався в кімнату, цвірінькаючи про буденні справи. Свою відповідь панові N я не встигла оформити — зроблю це тут.
Пам’ятаєте «О дивний новий світ» Хакслі? П’ять каст людей (Альфа, Бета, Гамма, Дельта, Епсілон) вирощували в Інкубаторії. Зародків ділили одразу, прищеплювали схильності й огиду до різних видів діяльності. Альфи найрозумніші, Епсілони — найбільш обмежені. Основним інструментом творення було регулювання подачі кисню: на певному етапі зародкам, із яких мали вирости менш розвинені особини, просто обмежували кисень.
Так от «погладжування» — це теж свого роду кисень. Хороший обмін вирощує в нас Альф: тих, хто вміє радіти життю і робити життя радісним, хто будує здорові стосунки й досягає успіху. Іноді щось іде не так. Виникає відчуття дефіциту і голоду. І тоді з’являються такі розмови, як із паном N. Або якісь інші. Загалом буває п’ять видів «системних помилок». Вони можуть бути «успадковані» від батьків, формуються внаслідок спостережень, спроб і провалів.
№1 «Не приймай погладжувань» = «Живи без кисню» або «Це взагалі не кисень»
Переконаність у тому, що щиро ніхто нічого доброго сказати не може. Усім щось потрібно натомість. Якщо покажеш, що тобі приємно це чути, — інші вирішать, що ти слабкий, і т. д. Ніхто нічого не може тобі сказати або зробити доброго, бо ти цього не гідний. Один зі способів вижити «без кисню» — нарости броню. Сильні й самодостатні люди не потребують заохочення, вони і так знають собі ціну.
№2 «Не давай погладжувань» = «Обмежуй кисень іншим, загартовуй їх»
Тому що ніхто тобі все одно не повірить — будуть думати, що ти лестиш. Перехвалиш — людина зазнається і не буде розвиватися. Давати погладжування потрібно дуже обмежено і виважено; якщо тобі не дають — то й ти не давай. І взагалі, тільки значущі люди можуть це робити.
№3 «Не проси погладжувань» = «Задихайся, але не проси кисень»
Це ознака слабкої людини. Це неприпустимо, нескромно. Якби ти заслуговував — вже б самі дали. А якщо відмовлять — правильно зроблять. Адже ти ніколи цього не заслуговував.
№4 «Не відмовляйся від погладжувань, навіть якщо вони тобі не подобаються» = «Не встигай дихати, будь перенасиченим»
Приймай усе на світі — будь Плюшкіним. Якщо відмовишся — наступного разу не запропонують, образяться. Дарованому коневі в зуби не дивляться.
№5 «Не давай погладжувань собі» = «Кисневa маска не для тебе, сам її не чіпай»
Навіть якщо ти задихаєшся. Навіть якщо ніхто не бачить. Не смій. Якщо хтось дізнається — одразу подумають, що ти самозакоханий і слабкий. Вже краще знепритомніти. А там, дивись, хтось і помітить.
Зрештою ми живемо в ілюзії того, що «кисень» ось-ось закінчиться. Або його просто не існує. Або дихати ним можна лише з дозволу важливої людини. Або дихають ним тільки слабаки.
Ми сиділи в задушливому, але добре освітленому приміщенні. Слова повільно пробиралися крізь гаряче повітря і пучки сонячного проміння. Я бачила, як пан N обома руками тримав величезну прищіпку на своєму носі, рішуче заперечуючи необхідність вдихнути. Його напружене тіло перебувало в режимі збереження енергії.
Адже хто знає, як обернеться наступний вдих?
Автор: Юлія Гридасова, психолог, психотерапевт
