Той, хто зрозумів усе правильно
Я дуже добре пам’ятаю одного свого викладача. Він прикрашав лекції вражаючими прикладами зцілення клієнтів. Розповідав, як зазнавали краху інші фахівці, як переживали свої падіння. Він стимулював нас міркувати і фантазувати, хоча (як і в багатьох інших викладачів) правильною була лише та відповідь, яка подобалася йому. Але найбільше він запам’ятався одною фразою:
«Це зрозуміло, так?»
На його лекціях ми вели підрахунок. Іноді кількість повторень переходила за два десятки разів — і це лише за півтори години. Чи варто говорити про те, як почувається студент, якого постійно запитують, чи розуміє він навіть якісь елементарні речі? Це було щось особливе.
Дещо пізніше мені зустрілася інша людина — з більш екзотичним використанням явища «розуміння». Екзотичним я його вважаю тому, що від суті розуміння там не було нічого. Якщо викладач, можливо, справді сумнівався в тому, що ми щось тямимо в темі розмови, то другий персонаж моєї розповіді мало переймався пізнавальною складовою. Більше його хвилювала емоційна. Щоразу, коли він хотів підкинути якусь шпильку, висловити своє невдоволення або просто послати когось куди подалі, наприкінці він додавав:
«Я сподіваюся, ти правильно зрозумієш».
Особливим завершальним штрихом ставала усмішка.
Хвиля обурення, роздратування або засмучення стикалася зі стіною «правильного» розуміння. Не можна сказати, що він не насолоджувався своїм умінням спритно загортати конфлікт, що ще не розгорівся. Співрозмовник перетворювався на казанок із киплячою смолою, яка булькотіла й обпалювала стінки, але не могла вилитися назовні. Адже вилитися рівносильно «неправильному розумінню». Пастка клацала, солодкість перемоги розтікалася широкою усмішкою по задоволеному обличчю, коли йому відповідали «я розумію», «я тебе почув» або що завгодно в цьому дусі.
Гра і виграш
Якщо подивитися на те, що відбувається, збоку — вимальовується дуже чітка і цікава картина.
- Відчуття власної недосконалості. Пошук вади у співрозмовника або його діяльності, щоб самоствердитися за рахунок його викриття (вада не обов’язково має бути реальною).
- Викриття — співрозмовник опиняється в незручному становищі зі змішаними неприємними почуттями (особливо якщо вади насправді не існує).
- Кульмінаційна фраза «Я сподіваюся, ти правильно зрозумієш» перекриває співрозмовнику кисень самозахисту.
- Самоствердження. Ввічлива згода співрозмовника, його червоніючі щоки і трясучі руки — як нагорода.
Це гра, відточена роками, що добре служить своєму господарю. Вона може дати миттєве полегшення, відчуття тріумфу або будь-якої іншої «вигідної» емоції. Від неї важко відмовитися ще й тому, що вона дає структуру: ролі відомі, репліки прописані. Та й розпізнати гравцеві свою гру непросто.
Козирі в рукаві
Звісно, розіграти «Я сподіваюся, ти правильно зрозумієш» вдається не з усіма і не завжди. Але, як правило, гравець відчуває, з ким він потенційно зможе це зробити. І якщо ви розумієте, що цілком могли б потрапитися на цей гачок — пропоную розглянути варіанти відходу.
- Не включатися. Найскладніший, але найважливіший елемент. Емоційна залученість — це те, чого жадає гравець. У той момент, коли ви розумієте, що з вами грають, згадайте, чому це відбувається. «Найкраща оборона — напад» — девіз людини навпроти. Вона не хоче, щоб ви «правильно розуміли», їй взагалі байдуже до вашого розуміння і до того, чи зміниться щось після. Тому вийти з гри, проігнорувавши її, — чудовий спосіб упоратися.
- Викрити гру. Якщо погодитися означає програти, то викрити допоможе зустрічне запитання: «Чи має якесь значення — зрозумію я правильно чи неправильно?» Суть у тому, щоб розкрити формальність цього питання. Так, потрібно набратися хоробрості для такого повороту. Можливо, доведеться відбивати атаку. «Як на мене, тобі однаково, зрозумію я це «правильно» чи ні — ти просто хочеш поставити мене в незручне становище». Тріумфальна усмішка додасть вам ваги в ситуації.
- Вступити в гру. Якщо ви вже зовсім розхоробрилися — можна прийняти запрошення пограти. «Що я маю правильно зрозуміти? Допоможи мені зрозуміти це правильно — поки в мене не виходить». А далі всі аргументи розгвинчувати або роздувати до неймовірних масштабів, показуючи комічність ситуації.
- Працювати над прийняттям себе. Кажучи «Сподіваюся, ти правильно зрозумієш», гравець знецінює альтернативну точку зору — незгоду, негативні емоції (адже той, хто негативно реагує, явно все неправильно зрозумів), здатність до самостійного аналізу ситуації. Людина-Яка-Зрозуміла-Все просто дає вам знати, що ви нікчема — і це потрібно прийняти. Вона зачепила якусь болісну струну в душі, яка сама іноді грає мелодію «ти не в порядку, інші набагато кращі за тебе, зрозумій правильно і не чинь опору». Тому немає іншого виходу, крім як хоча б ослабити цю струну.
Що більше ми переймаємося тим, що нас вважають невіглаcами, некультурними, бездарними або нудними, і що більш неясними є події, які слід оцінювати, — тим імовірніше ми сприймемо переконання тих, хто нас оточує, щоб уникнути відкидання з їхнього боку. (Haney & Zimbardo, 1977)
Розпізнавайте гравців на вході в гру і не дозволяйте їм ставити вас у незручне становище. Сподіваюся, вони зрозуміють вас правильно 🙂
Автор: Юлія Гридасова, психолог, психотерапевт
