Мотиваційний раціон
Відчувши одного разу відсутність натхнення, починаєш просто цього боятися. Слабкість у тілі, нудота, відсутність ідей, дратівливість. Цей стан завдає шкоди на всіх фронтах: задоволеності собою, своєю справою, якості стосунків, рівню доходів. Нерідко затяжна хандра змушує навіть змиритися і здатися. Коли ви на межі — потрібно перевірити свій раціон. Мотивація — це теж їжа, то що ж ви «їсте» щодня, виконуючи свою роботу?
Мотиваційний фастфуд
Мотивація давно перестала мати лише два стани: коли вона є і коли її немає. Сучасні дослідження свідчать про те, що якщо ми щось робимо — ми вже замотивовані. Найголовніше питання: чому? Що конкретно рухає нами?
Уявіть себе в метро в годину пік. Потрібна зупинка — наступна, але схаменулися ви надто пізно. Пробратися крізь натовп просто неможливо, здається, навіть повітря заважає. З-за чиєгось плеча ви бачите, як двері вагона зачиняються. Ваша станція, вибачаючись, сумно дивиться на вас із очниць-сітілайтів. Не з вашої волі ви залишилися у вагоні, але нікуди не дінешся — доведеться вийти пізніше. А тепер уявіть, що це сталося з вами на роботі, у рамках якогось проєкту. Натхнення давно вичерпалося, але ви за інерцією залишилися. Це рівень незацікавленості. Найнижчий рівень мотивації. За таких умов можна забути про автономію, компетентність і приналежність — потрібно якомога швидше змінювати ситуацію. Адже забуваючи про це, ви зачиняєте двері до успіху.
Добряче все обдумавши, ви наважилися піти з проєкту, який не цікавий. Ви набралися мужності й повідомили про це босу. Він не розгублюється і відразу пропонує значне підвищення заробітної плати. Піддавшись спокусі, ви залишаєтеся. Звісно, натхнення особливо не додалося, інтерес просто підмінили гарненькою сумою, але це якийсь час тримає вас на плаву. Це рівень зовнішньої мотивації. Ви не розвиваєтеся як фахівець, тобто не задовольняєте потребу в компетентності. Ви не вірите в цей проєкт — отже, насправді не належите цій ідеї. Ваша автономія дивиться крізь призму банківського рахунку. Так цілком можна прожити якийсь час. Але ті, хто бував у таких ситуаціях, підтвердять: гроші не здатні дати щастя.
І одного разу це стає надто очевидним. Відчуття «я не на своєму місці» душить, позбавляючи можливості радіти і виконувати свою роботу гідно. Ви знову вирішуєте щось змінити. Але — як несподівано! — проєкт розрісся, ви справді надто багато важите, і піти на цьому етапі просто неможливо — не відпустять, не зрозуміють, осудять, образяться. Ви потрапляєте в пастку рівня нав’язаної мотивації, прагнучи уникнути сорому, провини або покарання. І ви знову залишаєтеся нещасними і в проєкті, вперто переконуючи себе, що чините правильно. «Не можна піти, адже я підведу своїх колег», «Не можу кинути цю роботу, бо мене не зрозуміє сім’я» — знайомо, правда? І знову це працює якийсь час. А пізніше відчуття порожнечі повертається, адже таким рішенням ви вбиваєте своє право на автономію, компетентність і приналежність.
Ці три ситуації описують три рівні (види) неоптимальної мотивації. Дослідники порівнюють їх із фастфудом, тому що розпізнати їх дуже легко за такими критеріями:
- їм легко піддатися,
- вони швидко вгамовують голод,
- і швидко втрачають свою ефективність,
- у довгостроковій перспективі вони шкодять.
Скільки часу людина перебуватиме в пастці цих трьох рівнів, доки не усвідомить, що має право на щось інше? Скільки разів вона стрибатиме з рівня на рівень? Чи є взагалі інший вихід?
Вихід є: змінити «раціон»
Природність — чудовий стан. Мотивація теж може бути природною. Ви відчуваєте її тоді, коли те, що ви робите, просто приносить задоволення, — це ваші хобі. Купа позитивних емоцій і заряд енергією на весь день.
Іноді вдається перетворити хобі на справу всього життя, але це вже інша історія — про інтегруючий рівень мотивації. Вам щастить, якщо ваша діяльність тісно пов’язана з життєвою або професійною метою. У цьому разі вас не потрібно додатково підганяти або годувати пряниками. Тонус забезпечений. Ви автономні, компетентні і належите великій місії. Чудово!
На якомусь етапі виникає ще одна необхідність — залучити інших, схожих за духом. Прагнення ділитися знаннями і отримувати знання запрошує нас на рівень мотивації, що створює союз. Усвідомлення, що всі ми — ресурс, робить нас сильнішими і щасливішими.
Це три рівні продуктивної мотивації — корисної їжі для успіху. Вона робить наше життя більш наповненим і успішним. І найголовніше — ми завжди можемо обрати рівень! Це головна умова автономії.
Три кроки до змін
Щоб перейти на «здорове мотиваційне харчування», необхідно зробити три прості кроки:
1. Усвідомити — на якому рівні мотивації ви перебуваєте зараз і чому.
2. Переосмислити — знайти цінність і сенс у тому, що ви робите, або ж визнати, що їх немає.
3. Діяти — зробити вибір на користь продуктивної мотивації і вжити конкретних кроків.
Перевіряйте свій «мотиваційний раціон» — особливо тоді, коли відчуваєте, що щось не так. Спрямовуйте своїх колег і близьких. Пам’ятайте, що ви заслуговуєте бути успішними. Це закладено у вас. Це потрібно лише правильно «годувати».
Удачі!
Автор: Юлія Гридасова, психолог, психотерапевт
